Сторінка:Вечери на хуторі близь Диканьки. Повісті, видані пасічником Рудим Паньком. Том I. 1864.pdf/40

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
IV.

Хоть чоловікамъ не онеє,
Да коли жінці, бачишъ, теє,
Такъ треба угодити ій…

„Ну, жінко, а я найшовъ жениха дочці!“

„Отъ, якъ-разъ до того теперъ, щобъ женихівъ винаходжувати! Дурню, дурню тобі певне відъ роду написано остатись такимъ! Де жъ таки ти видавъ, де жъ таки ти чувавъ, щобъ добрий чоловікъ бігавъ за женихами? Лучше-бъ ти подумавъ, якъ пшеницю зъ рукъ збути. Мабуть тамъ и хороший женихъ! Певне обідраніщий изо всіхъ голодранцівъ.“

„Е, та якби не такъ! Подивилась би ти, що то за парубокъ! Сама свитка більше стоіть, ніжъ твоя корсетка и червоні чоботи. А якъ сивуху важно тягне!… Хай мене чортъ