Отъ вамъ и друга книжка, а лучше сказати послідня! Не хотілось, дуже не хотілось мені видавати и сеі. Справді, вже-бъ пора честь знати. Я вамъ скажу, що на хуторі вже зачинають сміятись надо мною: „Отъ, кажуть, одурівъ старий дідъ: на старость тішиться дитинячими забавками!“ И справді, давно пора на спочинокъ. Ви, кохані читателі, певне думаєте, що я прикидуюсь тільки старикомъ. Куди тутъ прикидуватись, коли въ роті зовсімъ зубівъ нема! Теперъ, коли що мягке попадеться, то ще якъ-небудь пожвякаю, а твердого то вже ніякъ не вкушу. Такъ отъ вамъ и знову книжка! Не лайтесь тільки! Не добре лаятись на прощаню, особливе зъ тимъ, зъ-кимъ, Богъ зна, чи скоро побачитесь. Въ сій книжці вчуєте оповідачівъ, все майже для васъ незнакомихъ, виймаючи хиба тільки Хому
