Сторінка:Вечерниці (Оповідання М. Гоголя). 1885.pdf/29

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана
 
ЗАЧАРОВАНЕ МІСЦЕ.
БИЛИЦЯ,
розповідана Дьякомъ * * церкви.

Ій же Богу, надокучило вже росказувать! Та що ви думаєте? справді обридло: роска́зуй, тай роска́зуй, — і одчепитись не можна! Ну, добре, я роскажу, тілько вже, ій Богу, въ остатній разъ!

Єге-жъ, отъ ви балакали про те, що чоловікъ може перемогти тую, не тутъ згадуючи, нечисту силу. Воно, звичайно, та́къ, — себъ-то, коли поміркувати добре, бувають на світі всякі пригоди… одначе, не кажіть сёго: схоче заморочить диявольська сила, то заморочить, ій Богу, заморочить! Отъ послухайте. Насъ всіхъ у батька було четверо; я тоді бувъ ще зовсімъ дурень, — звісно, було всёго роківъ зъ одина́дцять; отъ неначе заразъ памьятаю, що яко́сь полізъ рачки, та ставъ брехати по собачому, а батько посварились на мене, покивали головою, той кажуть: „Ой, Хомо, Хомо! тебе вже отъ женити пора, а ти дурієшъ, якъ те молоде лоша!“

Дідъ бувъ ще тоді живий і, нехай ёму легенько згадається на тімъ світі, — на но́ги бувъ доволі міцний. Було задумає.....е, та що-жъ такъ росказувать?! Одинъ