— Ні… Я — здоровий…
— Я вам вірю. Ви робите вражіння порядної людини. Хочете зо мною… зостатись тут на ніч.
Довгаль рішуче розтерявся.
— Я вас питаю прямо і ясно: хочете чи ні? Ну, говоріть.
Довгаль пробурмотів, що хоче. Він боявся не догодити їй, — вона так сердито й грізно дивилась на нього.
Після того вона зразу загасила свічку звеліла йому роздягатись.
Довгаль покірно й навіть з невеличким страхом хутко роздягся й ліг: йому разів два промиготіла думка, що вона — божевільна.
Женщина (це почувалось в темноті) роздягалась з тою ж рішучістю і, мабуть, все також посміхалась.
— І взагалі, ви здорові цілком? Туберкульозу не маєте? Говоріть правду, — раптом обривисто проговорила близько над ним.
Він заворушився й поспішно сказав:
— Ні… Я той… я зовсім здоровий…
Ставало навіть моторошно. Вона немов наймала його кудись, чи до дітей своїх за
