— Ха-ха-ха! — радісно, любовно засміялась вона. — Обдурила вас? Правда? Ах, ви, голубчику мій! Ну, а як же мені було буть з вами? Ну, сказать, що я хочу собі мать дитину без всяких там ваших шлюбів, батьків, кайданів і такого иншого? Хто його зна, може б ви почали мені мораль ще читать… Так я вас взяла та й обдурила. Правда, молодчина?.. Ха-ха-ха!.. Ну, ви не сердьтесь… І те, що я з вами поводилась трошки, ну, не так привітно, так то все дурниця. Чуєте? Ви дуже, дуже хороший і я вам страшенно вдячна. От і все. А тепер прощайте. Мене ніколи не шукайте. За „наслідки“ не турбуйтесь, дитина моя, чуєте? — тільки моя. Ви — просто… ну, вроді шучного апарата були, без якого неможна обійтись. Розумієте? Ну, от і все. Не сердьтесь, не сумуйте і не згадуйте поганим. А проте, як знаєте! А я вам дуже-дуже вдячна. Ну, тепер пустіть руку, постарайтесь зараз же забуть мене і, взагалі, дивіться на це все, як на якусь таємну пригоду — більше нічого. Ну, пустіть руку. Прощайте, я дуже спішу.
