Перейти до вмісту

Сторінка:Винниченко В. Таємна пригода (1927).djvu/32

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Вона ще раз на порозі озирнулась, радісно крикнула „прощайте“ і зникла.

Довгаль розтеряно, приголомшено, широкими очима дивився їй вслід і довго стояв непорушно. Потім, як п'яний, зняв капелюх, одяг і помалу вийшов.

За номер вже було заплачено — це був день її черги.

Довгаль тихо поплентався додому.