Та чого б йому, справді, не ввійти в розмову з нею? Отто! От візьме, підійде й заговорить. А потім підуть і будуть удвох уже гулять. І нічого в тому не буде ні дивного, ні особливого.
Але проходячи повз женщину, він мимоволі робився страшенно серйозним, настороженим і в ногах почував вагу й непевність, думаючи весь час, що вона озира його своїми чудними, уважними очима. Так тягнулось довгенько.
Але раз в один вечір, коли накрапав осінній дощик і поліцаї напнули на голови блискучі, чорні капюшони плащів, а на вулиці з'явились мокрі шари парасолів, женщина раптом підійшла до нього й одривисто, напружено сказала:
— Драстуйте. Хочете погулять зо мною?
Довгаль розтеряно й поспішно підняв капелюха й забурмотів щось.
— Ви нічого не маєте проти, що я підійшла до вас… так… без церемонії?
— О… Чого ж?.. Я так… Я й сам…
Довгаль для чогось навіть почав застібати піджак, але згадавши, що в застібнутому
