Цю сторінку схвалено
Дійсно, їй неможна було роздягатись при світлі. Але це якраз те, що мені треба було.
— Навіщо гасить? Не треба. Я не люблю, коли темно. Я люблю світло, сміх, радість.
І я засміявся навіть.
— Чого так дивитесь на мене? Не вірите? Тут нічого дивного немає. Всі люблять світло й радість. Може, маєте ще свічки? Паліть і їх. Хай буде у нас свято. Є свічки? Давайте! Запалимо у всіх кутках. Щоб різало світло очі. Щоб усе видно було. В кожному кутку по дві, по три свічки… Геть одежу… З того кутка! Світла у всі кутки.
І я схопив за край простиню й шарпнув за неї. В цей мент за мною почувся перерваний крик, але я так і замер з простинею в руках: у кутку на двох
