Цю сторінку схвалено
(У нас були такі обставини, що ми годувались одною картоплею і вкривались тільки плащем).
— Мені надокучили твої дурнуваті мрії. Так, надокучили! О, це я тобі щиро говорю. Я — не свята… К чорту! Давай мені грошей, а не пісень. Грошей! Розумієш?
Вона, дійсно, ніколи так щиро не говорила. Я сидів з похиленою головою, а тут підвів її і подивився на Наталю. Ах, яка ж вона гарна була! Боже, вона була така гарна, що хотілось бахнути цею головою об кінець столу і пробить її, як негодящий горщик.
— Ну, чого вилупив очі? Почнеш нотації читать за цинізм? Можеш! Я — не свята. Мені надокучило буть святою. Годі! Мені треба грошей, от і все. Ідеали, шукання, великий дух і подвиги
