Цю сторінку схвалено
мабуть, не дуже багато виявилось би сміху.
На розі одної вулиці я зупинився. Тут часто я піджидав Наталю. Часто ми проходили тут, щільно пригорнувшись одне до одного. Тут також часто з'являлась одна постать, від якої у нас жалісно й з гидливим страхом стискувалось серце. Так, ми тут часто проходили. Ми спішили додому. Вдома нас чекала холодна картопля і плащ.
Хм! Куди ж тепер мені йти? У всякому разі не здобувать же грошей. Розуміється. Але все ж таки куди?
Туман і вулиця були вогкі, холодні, але все-таки тепліші, ніж той клубок, що давив мені груди. І я пішов знову по вулиці в тумані.
І раптом зо мною хтось порівнявся. Я озирнувся. То була та сама істота,
