Сара: А що Йому даруємо?
Міріям: В мене є пара білих пещених голубів.
Петро: Я занесу йому кошик солодких помаранч.
Рахиль: А я рожу єрихонську.
Лука: В мене є тоненька шовкова матерія з Дамаску — буде дитяткові на сорочину.
Йона: У нас у городі зародила дактилева пальма — занесу Йому дактилів.
Симко: Я свої мушельки Месії подарую.
Тома: А я забавки й сопілку.
Сара: А я солодкі палянички.
Міріям: А ти, Юдо, що йому даси?
Діти: Ну, ходім! Спішім!
Юда: Я? Я вперед мушу Його побачити, який Він справді Бог і цар.
Йона: Гляньте! На небі звізда ясна сяє! Вона вкаже нам дорогу до Месії.
(Виходять усі крім Юди, який остався сам і задуманий перечислює гроші. — В часі тої німої сцени музика грає тихенько мельодію коляди: »Нова радість стала« — евентуально співає murmurando цю коляду тихесенько — чимраз віддалюючись — дитячий хор).
