що між ними вбє те немовлятко, що вродилося в Вифлеємі.
Сара: Боже! А в мене дома є малий братчик Марко.
Рахиль: І в мене є братчик.
Інші діти: І в нас! І в нас!
Лука: Шукають за ним царські посіпаки. Малої, немічної дитини боїться могутній король.
Йона: Боїться Його, бо Він завів би правду й рівність для всіх. Та якби нам малого остерегти? Мусимо Його рятувати. Згине Він тепер, то ніколи не всміхнеться нам краща доля.
Міріям: Рятуймо Його! Хай хтось піде на звіди у Вифлеєм поглянути, чи є там ще дитятко.
Петро: Я піду!
Симко: В нас у саді є підземний льох, що веде аж над Йордан. Можна би там Його заховати.
Тома: Я знаю тайну печеру в Ливанських горах — там безпечний був би перед людьми й звірами.
Сара: Цими днями відїжджає мій тато з караваною купців до Африки — чи не можна б малого з матірю й стариком перевезти туди на верблюдах?
Юда: А яку нагороду обіцяв Ірод за видання малого Ісуса?
Петро: От, клятий Юда! Він про нагороду думає, зраду готовить, самого Бога продав би ворогові за гроші!
Діти (кидаються на Юду): Пек тобі! Яка погань! Зрадник! Іродове кодло! Запроданець!
Юда (борониться): Та я нічого! Та я так тільки спитав…
Міріям: Не сваріться! Не пора! Його рятуймо! Час пливе, царські посіпаки вже тут в околиці бушують. Мусимо Його рятувати, хоч би прийшлося самим головою наложити.
