Сторінка:Володимир Леонтович. Спомини утікача (1922).djvu/4

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


За виключенням дуже короткого часу, коли протягом усього трьох тижныв я за Гетьманського уряду (перед звільненням кабінету Лизогуба) був покликаний на посаду міністра земельних справ, я увесь прочий час стояв осторонь від усіх урядів і взагалі участи в політичному життю не брав. Тому читач не знайде в моїх споминах багато, та ще нових, фактів з діяльности та взаємовідносин творців політичного життя. Я належав до того загалу, якому доводилося не творити його, а тільки терпіти. Мої спомини, це спомини втікача, якому, що правда, тікаючи досталося об'їхати величезні обшири з Київа на Катеринодар, Туапсе, Ялту, Царгород, Софію і т. д. аж до Берліна — в них читач знайде більше матеріялу побутового та психолоґічного, відомостей про те, як відбивалися політичні події на життю та психолоґії загалу.