чисто геометричний орнамент подільського килиму поч. XVIII. в. На рис. 3 показано початок переходу від геометричних до ростинних форм орнаменту: до чисто геометричних форм долучаються сильно-стилізовані вітки у виді вусиків, а також пучки; на рис. 4 перехід до ростинних форм вже завершився у сильно геометризованих формах цвіту і листя. На рис. 5 геометризація ростинних форм мало замітна, зате сильно переважає стилізація корони цвіта на площині, що дуже нагадує сучасний кубізм (гл. знимка III.); вкінці на рис. 6 бачимо вже чисто ростинний орнамент.
Зразки килимів геометричного орнаменту з Киівщини не збереглися, бо тут цей перехід від геометричного до ростинного рисунку під впливом сусідньоі Полтавщини з багатим виключно ростинним орнаментом довершився багато ранійше. Всеж таки попадаються на Киівщині килими XVIII. в. чисто ростинного орнаменту — в обрамлені геометричного рисунку краів (бордюр).
Полтавщина дає найбільше зразків чисто ростинного орнаменту, дуже багатого по ріжноманітности форм, стилізаціі і гармоніі красок. Давні килими Полтавщини (рис. 10–13) відріжняються від однородних килимів Киівщини розмашистим широким рисунком природних пливких форм квітів, що на килимах Киівщини (рис. 7–9) є взагалі дрібний і з перевагою острокутних форм.
Харківщина в повітах сумежних з Полтавщиною має орнамент ростинний схожий з киівським, а дрібні квітки бувають розміщені по квадратним кліткам тла (рис. 14). Тут замічаємо подібність килиму до давніх плахт украінського жіноцтва, на яких остало дуже богато старинного орнаменту.
Багата ріжноманітність орнаментальних форм укр. килимів розвивається на рівнож багатій ріжноманітности тонів основного тла (фону). Тло украінського килиму буває: біле, жовте, коричняне, сіре, зелене, голубе, синє, червоне, чорне — найріжнійших відтінків основних тонів красок. Отсі тла завсе позістають в дивно гармонійній злуці з тонами орнаментів, при чому ніде ні одна не в міру ярка краска не викликає ниякого несмаку хочби дрібкою якоі дісгармоніі. Наколиж майстер замітив, що вибране тло не відповідає своім тоном гамі красок орнаменту, то спокійно переходив до нового, більш ясного чи темного тону, що більше вдоволяв його смак; килими з такими переходами стрічаємо не рідко.
Деколи орнамент являє собою дуже старинні форми, переняті зі Сходу. Так нпр. на ямпільському килимі з Поділя стрічаємо орнамент т. зв. „райське дерево“ (рис. 15 і 16), що дивно нагадує форми ассиро-вавилонського „дерева житя“; дальший розвиток сього орнаменту з перевагою стилізованих квіткових форм бачимо на килимі золотоношського повіту Полтавщини (рис. 17), куди занесено його чи то зо східними килимами, шовковими поясами, чи рушниковими вишивками. Подібне повтореня форм, знаних навіть в дуже далеких місцях і примінених на ріжних витворах художного промислу, стрічається нерідко, нпр. на вишивці підризника кінця XVII. , на килимі XVIII. в. та на шматкови перського ковра XVII. в., найдених в тому самому повіті. Але звичайно замічаємо, що певний орнамент є розповсюднений завсе в одній місцевости і лише випадково як складова частина иншого місцевого орнаменту може стрінутися у другій.
На жаль, перевести точніше розміщеня орнаменту не то що по селам але й по повітам неможливо, бо збирачі та торговці-антикварі, боячись суперництва, звичайно
