Здавалась ти веселою, ясно́ю,
Мене твій вид веселий чарував.
Тодї я ще душею молодою
Про муки тайнії твої не знав;
Тепер же бачу я твої страждання,
І ще зросло моє к тобі кохання.
Прийми-ж мої піснї як дар малий
Великої і вірної любови!
Що зможе дати мій талан слабий
В скарбницю любої твоєї мови,
Він певно дасть, і знай, що в час страшний
Твій син тобі не пожалїє крови,
І що не спинить страх усїх погріз
Моїх пісень, моїх за тебе слїз.