Сторінка:Володимир Самійленко. Україні. Збірник поезій 1885—1906. 1906.pdf/28

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана



Як що струни там є
І дають тихий глас,
То не вмерла ще ти,
Ще настане твій час.

Розбуди почуття,
Що в тобі може спить,
І жадання життя
Хай у грудях кипить.

А над]я тверда
Хай тебе підкріпля,
І в розумне життя
По всяк час направля.

Друковано: »Складка«, Харків 1887, ст. 114.
 


ШКОДА.
Давні Еллини! Як шко́да, що не можете ви встать
І прилинуть на Вкраїну у вишневенький садок.
Я хотїв би вам дївчаток українських показать,
Як вони, руками зплївшись, виступають у танок,
Або весело жартують, зачіпають парубків,
Або мило запишавшись одвертають свій видок,
Або искри розсипають із-під чорних вій і брів,
Або поглядом журливим порушають серце в нас.
Розказать про тії ди́ва я нїколи-б не зумів,
Бо на теє мабуть треба стать Гомером на той час.
Шко́да-ж, Греки, що не можна подивитись вам на їх.
Не прийшлось би вам здиратись на Олїмп і на Парнас
І відшукувать для співів Муз і Ґрацій там своїх.
1887 р.
 Друковано: »Зъ поезій В. С-а«, Київ 1890, ст. 17.