Ця сторінка вичитана
Поет живе! Ми слухаєм його:
Ми чуєм заповіт його сьвященний —
Учити ся, кохати край стражденний,
І не цуратись рідного, свого.
І всї ми, скільки є, в душі своїй
Клялись тих дум не зраджувати зроду,
І справдимо ми заповіт сьвятий, —
Поет живе в серцях свого народу!…
РОСИЙСЬКА СЕРЕНАДА.
(Виконуєть ся з акомпанїментом балалайки).
Нащо здалась нам культура,
Нащо новії думки?
Є в нас широка россійська натура,
Є в нас міцні канчуки.
Нащо здалась нам просьвіта,
Нащо ідеї нові?
Тисячу років без них пережито,
Ми-ж іще й досї живі.
Нащо нам дбать, щоб признали
Скрізь у Европі нам честь?
Є в нас мінїстри, князї, ґенерали,
Батюшка-цар у нас єсть.
Ми не рвемось на свободу
Й другим її не дамо,
Бо ще Крилов написав, що народу
Воля — найгірше ярмо.
