Сторінка:Володимир Самійленко. Україні. Збірник поезій 1885—1906. 1906.pdf/33

Що́ нам Европи змагання,
 Що́ нам у мудрих книжках?
Наше велике народнє призвання —
 Благонамѣренный страхъ.

 Надруковано: »Правда«, т. XIV, 1888 р., стор. 194; »Червона квітка«, Львів, 1905, ст. 26–27.

 

ВЕСНЯНІ ПІСНЇ.

(Посьвящаєть ся С. Павленкови).

I.

 Веселить ся земля,
 Зеленїють поля,
Розвили ся гаї і дуброви;
 Соловейко в садку
 Тьохка' пісню дзвінку;
Од квіток дух несеть ся чудовий.
 А повітря легке́
 І проміння палке
В серцї мрії роє́м підіймають;
 І мов сила нова
 У грудях прибува,
І в душі якісь співи лунають.
 Все збудилось од сну,
 Зустрічає весну…
І роскішна природа Вкраїни
 У величній красї
 Вабить погляди всї,
Наче личко вродливе дївчини.

1888 р.

 Надруковано: »Зоря«, 1888, стор. 184; »Зъ поезій В. С–а«, Київ 1890, стор. 27; »Викъ«, т. I, Київ 1902, стор. 431.

---