Сторінка:Володимир Свідзінський. Поезії. 1940.pdf/14

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Рано прокинусь, на світлий полудень вікно одчиняю.
Тінь від домів укриває ще вулицю сонну. За нею
Сонце на насипі жовтім уже будяки освітило.
Тихо в кімнаті. Самітно читаю, пишу коло столу.
Час непомітно іде. От і доня моя пробудилась,
Лепетом милим сповняє кімнату, у двір вибігає,
Знову вертає до мене і в легкім волоссі приносить
Пахощі раннього вітру і полиски раннього сонця.
Ні, то задумався я. Моя дівчинка в дальньому місті.
Тихо в кімнаті моїй — і ніхто не говорить до мене.

 1930