Цю сторінку схвалено
На снозах літа високих
Щодня густіший мед сонця.
Уже пшениця пожовкла
І ягоди попаліли —
Щодня густіший мед сонця.
Чого ж ти стала інакша?
Прийдем на дальнє узлісся,
Ти поруч іти не хочеш,
Прихилю гілку для тебе —
Руки не здіймеш,
І смутно паде́ розмова
Як листя в темну криницю.
Чого ти стала інакша?
Ти ж хотіла цих днів…
Клен глибокий
Як потемнів!
1929
