Сторінка:Володимир Свідзінський. Поезії. 1940.pdf/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
СОНЦЕ
 

Ідуть верхи дерев
Світитися до сходу,
Шумлять верхи дерев
На літо, на погоду.

Дивлюсь, — як юний лев,
На стежку, перед хату,
Розпасяно лягло,
Розверглося зігріто,
І на камінні плити
Поклало лапу пелехату.

Цвітуть верхи кущів
За кам'яну ограду,
Ідуть ряди кущів
На дальні межі саду.

Я двері одчинив -
І вкинулось до ганку