тання це великої ваги і до того не нашу думку, саме на часі. Неможливе воно в школі — од нас залежить воно в нашій сем'ї. І тепер, коли прокинулась серед нашого громадянства цікавість до справ виховання - а що воно так, покажчиком є хоч би істнування „Світла“, педагогичного журналу для сем'ї і школи — до речі здалося нам підняти це питання про спеціальне видавництво дитячих книжок. Складна його организація, широкі завдання, плани роботи та їх реалізація-то діло не одної людини, і потрібує громадської праці.
Мова до письменників, малярів, вчителів і перш за все до батьків українських. Хай докладе своєї праці кожен, хто чим може: письменник-твором чи перекладом, маляр -малюнком, обгорткою, везерунком, знавець мови - редакцією, вчитель — порадою, заможня людива--грішми.
Ми певні, знайдуться люде, охоче стануть на чолі цієї справи, віддадуть ій досвід, знання, працю, але крім того треба ще грошей. Грошей треба, щоб справді скласти українську, „дитячу бібліотеку“.
Діти українські сподіваються того од батьків своїх. Вони ждуть. Невже марно? Батьки, озовіться!
_____________
_____________
