Т. 4. Ч. 1.
Відень, 4. жовтня 1919.
|
А. Хомик. |
На сході зародилась людська культура. До сходу привязують старі лєґенди свої мрії. Там десь далеко на сході мав лежати рай, звідкіля грізний Єгова прогнав людину, коли вона прогрішилася. На сході шукає лінґвіст коріння для арійських мов, фолькльорист літературних прамотивів, котрі пізніще розроблювались народами і племенами. Цей схід, де загорілось велике огнище людської культури, котра поширилась на захід і північний захід — це південно-західня Азія, — суходіл між Середземним морем і Індійським океаном. Тут повстали великі реліґії: маздеїзм, мозаїзм, буддизм, христіянство, магомеданізм, тут пророками вироблювались і обґрунтовувались великі моральні ідеї. Правду кажуть старі письмена: на сході світло (in Oreinte lux).
Та не меньше справедливим є твердження: ex Oreinte tenebrae (із сходу пітьма), бо побіч того культурного сходу, сходу Ормузда, який людству дав світло і правду, був середовищем, в якому зароджувались вселюдські ідеали, — є ще другий схід, схід Арімана. Побіч Ірану, країни світла і огня, — Туран, країна тьми і холоду. Цей другий схід, перед яким жахалися античні культурні народи і грецькі письменники, починаючи від Гомера а кінчаючи Геродотом, окутаний туманами, випарами Північного Льодового океану, — знаходиться в постійнім антаґонізмі, в постійній зажерливій боротьбі з першим культурним сходом. Мінялися народи. Одні зникали другі народжувалися, але обличча тих обох сходів не змінилися, бо вічно культуру, де-б вона не народилась, старався знищити і звести до одного рівня варварства і дикости оцей понурий схід.
Вже в давню давнину Іранці (Перси) мусіли боротися з Туранцями, щоби зберігти свою культуру. Пізніше, коли зароджена на сході культура пишним цвітом зацвіла на побережу Середземного моря — це був варварський північний схід, котрий задав їй могутній удар. Із цього варварського сходу примандрували безчисленні
