розглянутись, хто е найлютішим і найнебезпечнішим ворогом їх національної самостійносте. Безперечно, Німці не є і не будуть ніколи щирими приятелями Славян, але самі вони заслабі, щоби побороти і поневолити центрально-європейських Славян. Коли-б одначе центрально-європейські Славяне зорієнтувались на Москалів і уважали їх своїми приятелями і союзниками, то тим самим вони самі копали-б собі діл під ногами, бо панрусізм, чи. як хто хоче панслявізм, є природним союзником панґерманізму. Славянські народи центральної Европи не повинні закривати очей на те, що саме серед німецьких імперіялістичних кол дуже симпатична думка відбудування Росії в її давніх межах. І Німці допомагають навіть ділом в реставрації Росії. Німецькі війська фон дер Ґольца бються з Естонцями, Латишами і Литовцями, щоби їх приєднати до Росії, і тому, як це не згучить парадоксально, всеж таки це безперечна правда, що, хто тепер веде славянофільску політику, той заразом будить до нового життя опиря панґерманізму, котрому війна і революція вбили осиковий кіл.
В своїм власнім інтересі отже повинні Славяне центральної Европи підперти самостійницькі стремління народів східньої Европи, в першу чергу українського ї білоруського народів, цих двох етнічних мас, які являються ядром східньо-европейської конфедераціі народів. Розуміється, що роль,Славянства в тій східньо-европейській конфедерації буде величезна. Українці і Білорусини разом творять більшість в тім східньо-европейськім союзі, бо на 90 міліонів мешканців союзу вони налічують 54 міліонів. Одначе ці два народи будуть inter pares рагез і будуть розпоряджати такими безмірними засобами, що матимуть розвинути дуже високу славянську культуру, соками якої зможе живитись також і решта славянського світу, що може вийти тільки на його користь.
За межами України і Білої Русі кінчається Европа і начинається Азія в правдивім того слова розумінню. Географічно Московщину зачислюють вправді до Европи, але ніхто її не може зачислити, коли візьметься під увагу московську етнольоґічну культуру. І саме це було як раз траґедія Славянства, що провідну ролю в славянському світі відогравав на протязі 19. століття народ — найменьше з поміж усіх Славян культурний, бо це усіх Славян компромітувало перед цілим культурним світом. Дякуючи московському проводові, на Славян дивились германські і романські народи, як на нижчу расу, нездібну до витворення вищої культури, як на расу рабську. Тим часом Славяне, як наймолодше арійське племя, мають в своїм нутрі дуже мало ще нарушений капітал життєвої енергії. Ніхто не може заперечити, що Славяне — це раса здібна, енерґійна, яка ще скаже своє слово в історії людської культури. Не дивлячись на своє поневолення, всеж таки Славяне: Чехи, Поляки, Українці і Москалі і т. д. дали світові щось нове і оріґінальне в музиці, літературі і мистецтві. Навіть у науці славянський світ видав багато діячів всесвітньої слави. Розвій славянської культури припиняла як раз московська автократія, але
