людською культурою випливають її безконечні можливосте які дає концентрація внутрішних сил.
Коли вглянемо в перекрій структури нинішних проявів життя, то побачимо, яке зростаюче значіння прибірають духово-творчі внутрішні сили: ми прямо стоїмо під знаменем тих нових струй, котрі в противенств і до старого ладу будять в одиниці її свобідний вільний духовий розвій. І чи наша суспільність має стати тут позаду? Чи не випливає з цього неминучого перевороту новий обсяг глибоких обовязків, чи не набирає кожда індівідуально закрашена культура нового значіння в великій духовій спільности людства?
Причому це — одинока запорука, яку може дати індівідуальна свобода — не лише одиниці але і народній чи етнічній цілості — яка при спільній загально-людській внутрішній праці — збереже з одної сторони свою питоменність і повну независимість (в противенстві до все нівеллюючого імперіалізму), з другої сторони може брати участь в творенню вселюдської культурної задачі!
І ця внутрішна духово-творча сила збудує сама собі подібно, як „душа собі будує тіло“ (Сіммель) своє матеріальне тіло — свою независимість на зовні і питомість власних ціх.
Сучасне становище північної Росії і діяльність так зв. архангельського правительства овіяна, якимсь туманом і проходить непомітно для ширшого політичного світа. Ті відомості, які подає анґлійська преса спеціально про роль анґлійських військ, стільки неправдиві, що не можуть бути показником політичних аспірацій російських політичних кол. А тим часом по відомостям, які вдалось мені зібрати від строго довірених осіб, на стільки цікаві, що я позволю познайомити з ними шановних читачів „Волі“.
Англія від якогось часу почала вивод своїх регулярних військ з мурманського фронту, а на їх місце присилає добровольців, які однак не мають жадної боєвої здатности. І тому в урядових колах і тих, які його підтримують, почувається недовіри до анґлійгької політики, навіть протйанґлійські тенденції. Виною цьому є англійська політика, яка цілковито не орієнтується в сітуації. Чого добиваються Англійці, невідомо. Досить сказати, що вони вивозять свої війська, а рівночасно недавно тому призначили нового головнокомандуючуго замість ґен. Аронсайда. Здається однак, що уступаючи громадянській думці, Анґлія всеж таки під тим чи иншим видом задержить велику частину своїх добровольців, щоби передати їх російському командуванню.
Анґлійські офіцери в Арханґельську майже поголовно займаються торговельними операціями і спекуляцією, а анґлійське командування
