Це було торік. Тепер знову заговорили про суверенність… І знову, де-хто, не подивившись у святці, лізе на дзвіницю, дзвоне і співає „осанна“. Через що саме? А через те, що кожний суверенність розуміє по своєму…
Про те, як її розуміли большевики, ми вже сказали…
Правда, то було торік… Може тепер инакше?… В газеті „Україна“ ч. 127 находимо таке повідомлення:
„Московський „Совнархоз“ (Рада Народнього Господарства) видав гострий наказ, аби не тільки зібраний хліб, але все без винятку, чим богата Україна, без всяких проволочок вивозити в бази „центральних губерній“. Наказ має характер військового. Не тільки продовольчі комісаріяти, а й ріжні „Губпродкоми“ (Ґуберські продовольчі комітети), „Опродкомгуби“ (Окружні продовольчі комітети) і т. д., повели шалену аґітацію як через спеціяльних аґітаторів (вони-ж і надзвичайні уповноважені по вивозці), так і через відозви та художні плакати“. Як бачимо з цього „Україна суверенна“, а накази йдуть із московського Совнархоза. Селянин, звичайно, не дуже поспішає виконувати ці накази і відповідає на них, як і торік, повстанням. Не дарма-ж бо київська ґазета „Большевик“ з приводу наказу Московського Совнархоза про вивіз урожаю в бази „центру“ Московщини в статті „Куркуль піднімає голову“, розбираючи причини повстань, пише: „Все-ж хліб буде наш! Не дамо вмерти з голоду братній Москві. Кожний Українець — маленький Петлюра, якого треба нищити без розбору“.
І дійсно московські окупанти нищать.
В 138-му числі „України“ в інформаціях про Одесу читаємо: „Банки всі ліквідовано, гроші з них вибрано. Всі крамниці взято на учот. В ночі на перше серпня большевиками заарештовано всіх членів „Правління Українських Кооперативів“, а кооперативи закрито. Відомого кооператора п. Шемета заарештовано ще в початку травня. Большевики силкуються утворити центральний кооператив на Московщину й Україну, бо українські кооперативи називають буржуазними і контр-революційними. За 2. вересня в „Українському Слові“ ч. 3. находимо: „Похід совітського уряду проти українських національних інстітуцій.
Ті, що приїздять з Київа, оповідають, що большевики повели там зараз енерґійну війну проти всіх українських національних орґанізацій. Раковський вважає найбільшими ворогами совітського режіму: Український Червоний Хрест, кооперативи, та культурно-просвітні установи, в яких працює більше 50-ти тисяч української інтеліґенції, складаючи одну міцну орґанізацію, що подібне на державу в державі. Український Червоний Хрест має в своїм роспорядженню більше лікарів, ніж український совітський уряд. Українські культурно-просвітні установи ведуть широку просвітню роботу своїми видавництвами, бібліотеками, виставами, національними хорами — цілком незалежну від совітського уряду і, розуміється, не большевицького духу. Що до українських кооперативів, то вони тримають в своїх руках весь товарообмін краю і реґулюють відносини між містом та селом. Вони користуються довіррям селян і мають в своїм роспоряджені — з одного боку продукти, а з другого — величезний кредіт. Совітський уряд вже розпочав війну проти них“.
Що такий похід дійсно ведеться, підтверджують відомости й инших ґазет.
Не кращі відомости про суверенну радянську Україну знаходимо і в пресі румунській.
Так ґазета „Ізбинда“ від 4. серпня в замітці під заголовком — „Терор на Україні“ — повідомляє: По відомостях, які надійшли сюди з-за Дністра, большевики улаштовують там „тиждень постачання“, протягом якого всі зобов'язуються зголосити для Москви велику кількість збіжжя. Чорні села, тоб-то ті, які сприяють Петлюрі, караються найгострійшими карами, які тільки може вигадати большевицький так званий закон. Через те ціла Україна є зараз величезним полем війни. На цілому просторі ведеться перемінна боротьба між червоноармейськими бандітами і озброєнним селянством, яке не хоче засуджувати себе на смерть віддачою збіжжя Москві. В містах можна щоденно бачити, як розстрілюють людей, які обвинувачуються за службу Україні. Села, що противляться мобілізації й реквізіціям, большевиками паляться“.
