Сторінка:Воля. – 1921. – Т. 2, Рік 3. – Ч. 1-12.djvu/222

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Ми були свідками того, як їхня будівля розбилася до-щенту, бо за нею не йшли народні маси, бо вона не виходила з принціпів, що створила українська національна революція… Повернути все до старого, до випробованого за часи найгірших форм російської державности — безнадійна річ, бо нічого не можна створити з гори, поскільки певні елєменти державности не дістають підтримки й оправдання з боку всього населення, з боку ріжних клісів цього населення.

Державного іспиту не тому не витримали не тільки українські соціялістичні партії, що Українській Народній Республиці надавали своєрідний соціялістичний зміст, але й українські праві партії (хлібороби-демократи й хлібороби державники), які робили й ще роблять замах на Республіку во імя монархичної ідеї, що невдало пересоніфікується в особі невдалого гетьмана Скоропадського, не говорячи про инші праві кола України, які одкидають саму назву „Україна“…

Чи хочу цим сказати, що витримали іспит українські буржуазно-демократичні партії. Я знаю, що й по адресі цих партій можна закинути багацько. Але їм не можна закинути лише одного, а саме: вони не полишали Державного Центра ні в часи його успіху, ні в часи його невдачі. Вони не вигадували нових державних концепцій, залишаючись вірними ідеї Народньої Республіки.

Величезну заслугу обох цих партій: Нар.-Респ. й Соц.-Фед. констатують не сьогодня, в часи морального роскладу, що охопив широкі кола української еміґрації, й соціяльно-політичних шукань, що охопили взагалі цілу українську інтеліґенцію, а значно пізніше, коли перевіряться в народі всі партійні претензії.

Зараз важливе одне: уроки національної революції де-які кола української інтеліґенції й української дрібної буржуазії зрозуміли й з'уміли зробити з цього правдиві висновки. В цьому й ґарантія того, що після багатьох перепітій, які перейшла і які має ще перейти українська державність, вона осягне конешної перемоги. В цьому й практичний висновок трьохлітньої боротьби за українську державність.



N. N. N.

Ще про майбутні закони на Україні.
(Лист до Редакції)

До надзвичайно цікавого нарису майбутнього ладу на Україні пана N. N. хочу додати де кілька цілком вільних, неопрацьованих приміток, які потраплять, може, зацікавити істориків, знавців державного права та теоретиків констітуційного життя.

Коли думки пана N. N. мають бути виразом „бажань широких селянських мас“, то дозвольте мені зібрати тут думки багатьох наших українських панів, дідичів, „поміщиків“ (не люблю я цього російського, чужого нам і граматично і юридично, терміну), старих українських шляхтичів, з якими не раз про це все балакав.

В нашому життю дійсних хліборобів (не „державників“ і не „демократів“ — а просто людей ріллі) ми стоїмо далеко ближче до селянина, як це здається ріжним півінтеліґентам, що хиба завдяки революції могли бути покликаними до державної керми; ми маємо багато спільних інтересів і почуття загальних потреб тих Українців, що і війни, і чужі навали, і всякі державно-адміністраційні експерименти перетерплять і на Україні залишаться; тому, гадаю, варто прислухатися і до нашого голосу. В державному будівництві без нас не обійдуться і ці з нашого клясу, що стоять на державному ґрунті, що дали докази свого українства і вірности до батьківщини, раніше чи пізніше до державної праці покликані будуть.

Гадаю, що при своїй об'єктивности, Хвальна Редакція „Волі“ помістить ці, поки що, анонімні думки одного з українських „акул“, „куркулів“, „кулаків“, „кровопійців“, чи як там ще нас називають, принаймні à titre de curiosité.