Про нові методи навчання також поки що не можна нічого говорити, бо немає ще „нового“ навчителя, а тому й методи нові ще не вироблені і невідомі, хіба крім „ґеніяльних“ декретів по знищенню грамотности, чи то так помилився, вони там, здається, називаються „по боратьбє с безграмотностію в ударном, бойовом, осадном і т. д. порядкє“.
Що торкається „нових“ шляхів в ідеї сістеми орґанізації шкільництва, то дозволю собі забрати час у читача і переказати деякі з тих вимог принціпіяльного характеру, що висловила „Ліґа образованія“ до орґанізації шкільництва, які приведені у книжці Г. А. Фальборка „Всеобщее образованіе в Росії“, надрукованої в 1908 році і попрошу проти — поставити їм декрети і роспорядження наркомпроса У. Р. С. Р.
Отже підемо від одної тези до другої.
Фальборк каже:
1. „Життя людини, з точки поглядів культурно-державних інтересів, у політично-правовій державі може бути поділене на 4 періоди: молодше 4 років, від 4 до 7, від 8 до 22 і старше 22 років“.
2. „Вік до 4 років, при сучасному соціяльному устрієві, це період головне родинного виховання“.
3. „У віці від 4 до 7 рок. мусить початися приняття деяких громадських ідей і прагнень; тому допомога з боку держави улаштованню материнських шкіл, дитячих садків і їм подібних інстітуцій, з збереженням за ними родинного характеру, є дуже бажаною“.
4. „Період від 8 до 22 рок. поділяється на дві частині: перша від 8 до 18 років, час шкільного навчання, у свою чергу ділиться на вік від 8 до 15, відносно котрого держава зацікавлена, аби ніхто в цьому віці не залишався поза школою, і вік від 16 до 18 років — це час наукової підготовки до вищої школи. Друга частина періоду — від 19 до 22 років, це час наукової підготовки у вищій школі“.
Порівняйте ці тези з схемою народньої освіти на Україні, яку виробив Наркомпрос Гринько (див. в початку статті) і скажіть, чи багато він вніс свойого нового, принціпіяльного в сістему орґанізації шкільництва, що до поділу школу по віку учнів? Які тут „нові“, а то може й ґеніяльні думки він виявив у порівнянню з наведеними тезами, які уже стали ще тоді аксіомами? Гадаю, що ще які небудь тут комментарі зайві, а тому підемо далі.
7. „Завданням школи мусить бути культурний розвій людини, а ні в якому разі не підготовка аґентів для того, або иншого устрою громадськости, або держави“.
От уже порівнюючи з цією тезою большевицька школа, здається на перший погляд, пішла по „новому“ шляху і поставила своїм завданням служити псевдо пролетарсько-клясовій державі, а тому і все стремління її направлене до того, аби в учнях найгострійще піднести клясову свідомість і виробити гарних аґітаторів для своєї клясово-державної ідеї. Я сказав, що новина це „лише здається“ тому, що Фальборк цею тезою протестує проти старої російської бюрократично-буржуазної школи; це він яскраво зазначає в 63 тезі: „Бюрократія, котра введе у школу ту саму політику, проти котрої вона протестує (проти політики у школі як такої), доказала свою нездатність в обшарі народньої освіти і мусить передати суспільству справу поновлення освіти нашої держави“. Отже большевики й тут пішли старим битим шляхом російської бюрократії, яка заставляла школу служити інтересам потрібного їй монархично-буржуазного ладу. Заслуга тут у них є лише одна а саме та, що вони це більш безсоромно, більш гостро виявили.
Вносячи політично-партійну боротьбу в школу, навіть більше, зробивши її зброєю цієї боротьби, вони поставили істнування школи в залежності від істнування їх політичного устрою. Впаде ця оліґархія — загине разом з нею навіть і та школа, як що її так можна назвати, яку утворили вони. Тому треба бути свідомими того, що шкільництво на Україні доведеться, у свій час, починати цілком заново. Навряд чи можливо буде хоч що небудь скористувати для нової, справжньої школи з тих руїн, які полишаться в спадщину новому державному ладу.
