Хочу звернути увагу ще на один бік порушення ідеї початкової освіти народа, де большевики дійсно начеб то дали щось нове, хоч це „нове“ давно уже було засуджено на смерть а саме: всіма педаґоґами, всіма творцями школи установлено, як аксіома те, що загальна освіта мусить бути підвалиною до освіти прикладної (професійної). Новоявлені ж реформатори школи кажуть як раз навпаки. Вони висунули гасло професіонізації всієї початкової освіти, вхитрившись якось втілити його в поняття „єдина трудова школа“, мотивуючи це тим, що шлях до загальної освіти, до культурного розвитку людини, лежить через фабричний станок, чи кустарний варстак, або як це вони називають, через професійну освіту. Гадаю, що очевидну помилку, що б не сказати більшого, в цій засаді нічого доказувати.
Цікаво згадати ще й те, що поняття „єдина трудова школа“, товмачиться ріжними совітськими комуністичними „діячами“ народньої освіти ріжно і, якось, своєрідно. Ясної відповіді на питання: — як вони уявляють цю школу? — знайти в їх матеріялах, або просто у відповідях на поставлені запити поки ще не пощастило. Виявилося щось таке туманне, але у всякому разі не самодіяльність учнів у школі, а скорше утілітарність їх шкільного труда.
11. „Ніякі реліґійні науки не можуть бути предметом навчання в школі“.
15. „Розділення полів у школі протиприродно і відразу введе у поняття дітей щось чуже самій природі; це є лише наслідок історичного пережитку привіліґірованої школи“.
Коли перечитуєш відчит про „Второе Всеукраинское совещаніє по народному просвєщенію“, то впрост дивуєшся, скільки жовчного „славословія“ вилито „орателями“ на цьому „совєщанії“ на контр-революційну інтеліґенцію за те, що вона допустила поділ шкіл на школи для хлопчиків і дівчат. Скільки сказано гарячих демаґоґичних промов в оборону змішаної школи, наче б то в цьому кожний з промовців відкривав Америку. Всі промови на цьому „совєщанию“ мені нагадують поговірку, ломляться мов баран у відчинені ворота“.
Все „совєщаніе“ чомусь намагалося, і треба сказати досить неуміло, доказати все те, що навіть для рядових дореволюційніх робітників народньої освіти давно уже стало аксіомою, яку провести в життя не давали можливости лише державно-політичні умови життя дореволюційного часу.
З вибухом революції все, що було вироблено раніще найліпшого, почалося впроваджуватися в життя; поскільки ріжні обставини давали спроможність цьому шляхові, до большевицького перевороту було зроблено уже надзвичайно багато, Захопивши владу у свої руки, большевики знищили школу за її буржуазність, контр-революційність і т. д., а не маючи ні сил, ні фаху до творення чогось нового, ліпшого, почали ходити „вокруг да около“ на ріжних „совєщаніях, с'єздах“ і др.
А поки що в справу свого шкільництва втягують все, що було найгіршого в самі темні часи російської реакції. Наприклад, у школі комуністів знову відкинутий прінціп загально-доступности школи, принціп, за впровадження в життя якого довго і уперто боролася інтіліґенція бувшої Росії. Візміть п. 14 статута „єдиної трудової школи“ (в початку статті) і Ви побачите, що знову воскресли „кухаркіни дєті“. Тільки тепер на становище „кухаркіних дєтей“ попадають діти тих, що не належать „до професійних і політичних об'єднань, які стоять на плятформі Радянської Влади“, а таких на Україні є не меньше 90%. Або вчитайтесь в „інструкцію про прийом до вищих шкіл“ п. 3, то Вам ясно стане, що у вищу школу можуть попасти лише „немногія ізбраныя“, а імено „діти працюючих членів продукційних спілок, членів Космона, членів К. П. (б) У., та соціялістичних партій, що стоять на радянській плятформі і т. д“, це як раз і є проти нашого хліборобського населення України.
Ретельним переводом в життя цієї інструкції безперечно буде замкнений вступ до вищої школи українським селянським дітям, а тому й свідомо — національним елєментам. Тільки вдумайтесь добре в цей факт, і Вам стане ясно, яким занепадом нашої національної культури грозить переведення його в життя. Ні для кого ж немає секрету, що на Україні робітництво, яке дає головний контінент людей, підпадаючих під зазначений пакт, є майже у всій своїй масі інонаціональне, або зденаціоналізоване і вороже українській ідеї.
