уявляла з себе пасивний, майже мертвий капітал, котрий тільки в невеликій мірі підсобляв селянинові в його боротьбі за життя.
З площі, яка оброблялася (0-84 гектара), відходило під ріжний хліб (пше- ниця, жито, ячмінь, овес і т. д.) 90%, під картоплю й цукрові буряки коло 4:50/0, під городину, сіяні трави, буряки кормові й усе инше коло 55%. Звернувши-ж увагу на височінь українських урожаїв і зазначивши, що один гектар землі при- носить річно коло 10 квінто хліба і коло 100 квінто цукрових буряків і карто- пелі, ми обчислимо усі головні прибутки душової кількости землі на Україні, а саме: під хліб · обробляється 0-75 гектара під картоплю й цукр. бур. . . 0.04 під усе инше • здобувається 7-50 квінталів . 0.05 " 0-84 гектара. - 4.- ,, ? З чотирьох квінталів, що припадають на картоплю й цукрові буряки, коло одного квінтала припада на ці останні, коло трьох на картоплю. А який при- буток заховується під знаком запитання, — тяжко обчислити, бо немає відповід- них статистичних відвмостей; можна тільки з певністю сказати, що той прибуток і не великий, і не коштовний; і йде переважно для задовольнення власних по- треб селянина та невеликого числа ріжної скотини й птиці, якою він володіє. Та Й справді, ріжні коштовні, інтензивні культури непоширені між українським селянством. Хоч і є на Україні й садівництво й виноградарство, культура тютюну, ріжних овочів, і хоч з усеї площі України здобувається тих річей велика кіль- кість, але ж та кількість зовсім ростає й зменшується до ледви примітної вели- чини, коли розложимо її між усією людністю: бо в інтензивній культурі кохаються або зовсім невеликі, порівняючи, місцевости південної України, або де-які ви- ключно українські господарства. Отже, зоставляючи під знаком запитання при- буток з отих 006 гектара (600 кв. мет.), ми не можемо поставити його в той актив, який, виходячи поза межі господарства, дає йому грошовий прибуток. Це спадчина, або наслідок, московського панування на Україні. Московський уряд ніколи не дбав про загально людський й техничний розвиток українського народу. Освіта на Україні стояла на дуже низькому щаблі; вся турбота москов- ського уряду йшла тільки на те, щоб змосковити український народ, а не під- нести його вгору шляхом освіти... А без освіти, як відомо, неможливий ні тех- ничний розвиток взагалі, ні інтензивні сільсько-господарські культури. Прохаючи у читача вибачення, що відхилилися трохи набік, вертаємося до нашого обчислення. З прибутку збіжжа коло 60-0% потрібно зоставити в господарстві на харч людей, птиці та скотини, а решту, коло 400/%, або коло 4·1 квінтала, можно продати. Таким чином, ось перед вами головний річний прибуток однієї душі українського селянства: 4·1 квінтала ріжного збіжжа на душу, або, обчисляючи ці речі по вартости перед війною, а також і на нормальну до воєнну валюту, маємо прибуток: коло 24 карбованців на душу. 1 Далі, більш-менш визначний прибуток давало скотарство. На одну тисячу української людности припадало ріжного скоту, великого й дрібного: рогатої скотини 258 штук, коней 196, овець 239, свиней 126. З цієї кількости можна було продати річно, при нормальних умовинах, при плоду й годівлі, коло 70-100 штук, максимальної пересічної ваги кожної коло 15 пудів. Звертаючи-ж увагу, що деяка частина торгу не виходила з кола селянської людности (бо треба-ж що-небудь зоставити й для себе!), можна покласти річний продаж ско- тини, беручи навіть максимальні цифри, коло тисячі пудів (пуд коло одної шостої частини квінтала) живої ваги скотини; а це давало прибуток, знову таки по цінам перед війною, коло 4000 карбованців, або по 4 карбованці на душу. Потім, йде на продаж увесь цукровий буряк 1 квінтал 2-50 карб., разом 3-75 к. нець 25 коп. та 2 квінтала картоплі - - - 1 карбова- Нарешті йшло на продаж також і те, що ми поставили під знаком запи- тання. Це може дати, навіть при навмисне підвищених цифрах, не більш, як два карбованці на душу.
