і Ґубсовпроф і Ґубнаробраз пропонували його членам увійти в загальний союз. Істнує окремо Товариство Шкільної Освіти, котре на думку Ґубнаробраза також мусить сполучитися з союзом.“
„Інституції соціяльного виховання є: дітячих садків 32, будинків 99, площадок 3, клубів 10, авдіторій 2, і курсів соціяльного виховання 1, а разом 147 з кількістю 7278 душ дітей.
Позашкільний відділ. „Праця позашкільного відділу мала до евакуації виглад міської. Для села не була зроблено нічого. По місту засновувалися школи грамоти і професійно-техничні курси (відділів проф. освіти не було). Кількість позашкільних інституцій була дуже мізерною (15 шк. грамот, 13 клубів). Польська окупація зруйнувала й те невелике, що було зроблено.“
„3 приїздом т. Левицького, як завідующого Наробразом, робота позашкільного відділу набрала вигляду, який відповідав завданням Наркомпроса. До керуваннян його були передані усі засоби містецької пропаґанди (кінотеатри і др.), засновані аґітлєкційні курси і лєкції і підібраний штат співробітників. По підготовці робітників відділом позашкільної освіти були переведені дванадцятиденні курси-семинар.“
„Професійна освіта знаходиться в Київщині в періоді орґанізації. Цей відділ був орґанізований пізніще всіх і до цієї пори скорше готується до праці, ніж працює. Істнує комітет по розробленню проґраму і реорґанізації шкіл і по студіюванню економичної ґеоґрафії України.“
„Оголошено про відкриття восьми технікумів з професійними школами. В спадщину відділ отримав 20 комерц. шкіл, 15 техничних, 18 ремісничих і 4 курси бухґалтерії. Відчинений 1. робітничий технікум.
„Ґубнаробразу не пощастило ще притягнути до спільної праці всі зацікавлені інституції. Совіт профессійної освіти ще тільки що утворений, що дуже гальмує працю.“
Гадаю, що до цього відчиту жадні коментарі зайві. Він сам ясно каже про всю мизерність практичної роботи по освіті і на Київщині.
Про працю в ґуберніях: Александровській (повіти: Мелітопольський, Бердянський, Оріховський), Подільській і Волинській, цілком зрозуміло, відчит нічого не може сказати тому, що вони увесь час були по части або захоплені ворожими большевикам арміями, або були безпосереднім тереном військових подій.
П'ять сторінок відчиту, котрі присвячені зазначеним трьом ґуберніям, говорять лише про ріжні Петлюровські, польські і Вранґельовські „банди“, які не дали можливости вести будь яку плянову просвітню працю в цих ґуберніях. До часу складання відчиту істнував більш-менш з’орґанізований у Житомирі Волинський Ґубнаробраз. Про Працю його говориться дослівно так: „Звязок з містами до цього часу дуже слабий, виконується через телеґраф і присилання співробітників з міст в ґубвідділ. З ґубвідділа виїздили: завідуючі, окремі співробітники для орґанізації Бердичівського відділу. У відділи всього 60 співробітинків, з них інструкторів 36, українську мову знають 40. Що до комуністичних сил, то відділ знаходиться в поганому стані, позаяк комуністів є лише 1, завідуючий відділом.“
Далі у відчиті йдуть звичайні заяви, що безперечно тепер, після звільнення цих ґуберній від ворожих совітській владі сил, народня освіта в скорому часі также буде поставлена також „блестяще“, як в останніх ґуберніях України.
