слідником був молодий прінц Едуард, розбещений і неморальний недоросток, вже прилюдно зганьблений. Після нових конституційних виборів у Палату становище мало прояснилося; преса тільки заплутувала його своєю полємікою і ще вчора трудно було предбачати, як поставиться до внутрішніх справ Народне Зібрання.
„Революція! Революція!“ — Не було майже нікого серед присутних на цьому балі, хто не вимовляв-би це слово з невимовним жахом. Республіка, революція — то було для них усе одно, що бойовища на вулицях, розстріли, душогубства, кров на бруках, руїна, анархія. З елєґантного натовпу почулися голоси:
— Негідники! Бідний король! Бідна країна!
Герман озвався:
— Заспокійтеся, панове! Ні одна крапля крови не пролилася. Громадська думка освятила постанову Палати громад. Герцоґ Едуард не зазнав ніякої небезпеки: його дуже чемно вивезли на континент і лишили йому його цивільний лист.
Спочатку всі здивувалися, а потім ізнов обурились. То значить ця революція не була навіть крівава! Це ще гірше, ніж як-би були бойовища і кров пролилася. Куди-ж цей світ іде, коли навіть революції робляться законним шляхом? Чому він не змагався, той молодий герцоґ? Чому він не послав нікого скласти свою голову за нього? Нишком де-хто називав його страхополохом, а де-хто й нечесним, негідником. Ті, що були в парадних мундирах, загрожували:
— Побачимо ще! — і пророкували всякі нещастя цій безсоромній країні, де всі події відбувалися так спокійно.
— Цікаво дуже, правда? — сказав по-тиху князь Герман, звертаючись до посла Французької Республіки. — Анґлія вигадала новий спосіб робити революцію: народ буде чемний, а царі — слухняні. Тепер уже революція перетвориться в обмін чемностями між переможцями і переможеними. Будуть махати шапками замісць того, щоби махати шаблями і стріляти. Це вже чисто по анґлійському!
Він усміхнувся, хоч і був дуже знервований.
Танці вже не могли початися знов. Баль скінчився.
(Далі буде.)
Рада Народніх Міністрів 5. серпня 1921 р. ухвалила: „З огляду на фактичне припинення функціоновання Р. Р. за упливом встановленого в артикулі 8 закону 9. січня 1921 р. про Р. Р. реченця уповноважень депутатів першої лєґіслятиви P. P. — вважати першу лєґіслятиву Р. Р. закінченою.
Констатуючи, що Р. Р. показалася в такому стані, що не могла перевести скликання нової лєґіслятиви, Рада Народніх Міністрів має прикласти всіх зусиль, щоб скликання нової леґіслятиви відбулося в найкоротшому часі.
Згідно з зазначеною постановою Ради Народніх Міністрів, наказую: першу лєґіслятиву Р. Р. вважати закінченою, другу лєґіслятиву скликати в найкоротшому часі. У виконання цього Рада Народніх Міністрів має вчинити належні розпорядження. Голова Директорії Петлюра (в. р.), Голова Ради Народніх Міністрів Пилипчук (в. р.). З ориґіналом згідно: Начальник Канцелярії Директорії Крижанівський.
- ↑ Друкуємо надіслані нам з Т-нова документи, які ясно показують, що уявляє з себе зараз так званий „Центр“. Ред.
