a) Відмова од військової служби, праці на користь війні;
b) Як може населення, страждаюче від політичних покривджень, здобути свої права без насильства (докл. Ірляндок і Індусок);
c) Як оминути насильство при поступі економичнім і соціяльнім;
d) Як працювати для знищення соціяльної несправедливости?
Ввечері — мітінґи.
Субота, 16. Справоздання комітетів про їх працю, орґанізацію, фінанси їх відношення до инших рухів. Голосовання справоздань. Вибори. Закриття онґресу.
По обіді — музей штуки.
„Jause в Redoutensaal в Hofburg'у.
Неділя, 17. Сніданок у Пратері. Музична месса в капелі Hofburg'у.
На передодні конґресу відбудеться мітінґ, присвячений памяти вмерших Berta v. Suttner і Alfred Fried'а.
Як бачимо, особливе зацікавлення викликає проґрам 14-го.
Вхід вільний для всіх. З огляду на те, що працю орґанізаційну українську веде віденська ґрупа, було б бажано, щоб наші делєґатки повідомляли ґрупу, хто має приїхати на конґрес з инших міст. Бажано було б перед відкриттям конґресу відбути спільні наради 4. і 5-го липня.
Збереться жіноцтво цілого світу — всі ті, що бажають людскости миру і свободи. Станемо між ними ми — ті, що не мають віддавна миру, ті, що стратили свою свободу. Чи буде богато тих, хтоб так прагнув осягнення лозунґів Ліґи? Наше завдання навчити чужих жінок зрозуміти нас — завдання нелегке, бо ріжні психольоґії націй пануючих і пригнічених. Богато місця може бути для недовірря до нас, що зі зброєю в руках стояли на фронтах. Tout comprendre — tout pardonner — будемо надіятись що найкращі представниці всіх націй зрозуміють нас, жінок України, Ірляндії, Індії, Еґіпту. В кождім разі користаймо з нагоди пізнати других і даймо другим можливість пізнати нас!
— Педаґоґичні курси. Місцевими педаґоґичними силами української еміґрації орґанізовано комісію по розробленню проґрамів і плянів проєктуємих педаґоґичних курсів для таборових учителів. Комісія запросила ряд педаґоґичних сил і реґулярно три рази на тиждень працює над орґанізацією і переведенням в життя наміченої мети. Праця переводиться в контакті і відповідними керуючими чинниками по таборах.
— Особа, що прибула де-кілька днів тому з України, повідомляє, що большевики спішно формують для відправки з України на сібірський фронт найбільш певні війська. Але вони намагаються це замаскувати, бо бояться щоб таке ослаблення військової сили на Україні не було використано місцевим ворожим елєментом. По частинам червоної армії орґанізовуються мітінґи, де з'ясовується червоноармійцями вся небезпека сібірських подій і закликається до оборони совітської республіки. Большевицька влада звертається також і до населення за підтримкою. Між иншим чекають спеціяльної відозви з Москви де, як сподіваються, має бути за підтримку влади пообіцяно ряд уступок на користь населення.
— По відомостях, що надійшли з Кубані, видко, що ця теріторія уявляє бурне море повстань. Вільнолюбні козаки станиць ніяк не можуть помиритися з режімом большевиків, особливо, коли це торкається їх майна. До повстаннів приєдналися інтеліґенція і робітники, яких примусив до цього небувалий голод по містах. Продуктів у містах більш немає. За те повстанці мають все, бо в станицях ще є досить ріжних харчових продуктів і жадний терор не зможе їх викачати. Кожна така спроба зустрічає завзятий збройний опір, що ще збільшує повстання. В багатьох місцях на бік повстанців переходять цілі частини червоних військ. У минулому місяці на бік повстанців передався цілий 9-й совітський
