Сторінка:Все не в лад (1924) Мольєр.pdf/11

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Ансельм. Гаманець?

Маскариль. Поцілунок! Я хотів сказати — поцілунок.

Ансельм. Ага так-так. Ну, слухай: коли ти її побачиш, то вихвалюй мене перед нею на всі боки.

Маскариль. Та я вже постараюся.

Ансельм. А щоб ти був пильніший, то от…

Маскариль. Ах, нетреба!

Ансельм. Ні як же-ж таки так?

Маскариль. Ні, ні… Я не за гроші буду старатися.

Ансельм. Я знаю, але все ж таки…

Маскариль. Ні, пане добродію: я чесна людина, й ви мене ображаєте.

Ансельм. Ну, як що так… (іде, вертається). Але я все ж дам тобі трохи грошенят, щоб ти купив моїй любці що-небудь — ну, перстень там, чи ще щось…

Маскариль. Ні, ні, ні… Я це сам зроблю, без ваших грошей. У мене як раз тепер є такий перстень, а ви мені заплатите потім.

Ансельм. Ну, добре. Але пам'ятай, вихваляй мене перед нею на всі боки.

 
ЯВА СЬОМА
 
Ті-ж, входить Лелій.
 

Лелій (входить, підіймає гаманець). Чий це гаманець?

Ансельм. О, боги! Це мій! Бач — випав з кишені. А я думав би, що його вже вкрадено. Дякую, дякую сердечно. Побіжу скоріше до дому та сховаю. (Пішов).

 
ЯВА ВОСЬМА
 
Маскариль, Лелій.
 

Маскариль. Добре прислужилися. Так добре, що хоч здохнути.

Лелій. Правда? Без мене — пропали-б у нього гроші.