Сторінка:Все не в лад (1924) Мольєр.pdf/12

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Маскариль. Правда. Ви сьогодня надзвичайно розумні і все робите просто таки бездоганно. І ми дуже далеко підемо вперед, тільки робіть далі все так саме.

Лелій. А що-ж таке? Що я знову зробив лихого?

Маскариль. Дурня втяли, кажучи по простому, от що. Не має ні коп'я, чує що нас давлять з усіх боків — і от, коли я хочу підживитися, беру на себе увесь сором…

Лелій. Як? Це ти?..

Маскариль. Ну-да! Це-ж для нашої невільниці я діставав гроші, а ви от як прислужилися.

Лелій. Ну тоді я дуже винен. Але хто-ж міг догадатися?

Маскариль. Так, так, треба великої догадливости.

Лелій. Ну, хоч би знак ти мені зробив, щоби я знав у чім річ.

Маскариль. Це мені на спині очі треба мати. Ради бога, дайте мені спокій, і не плетіть більше дурниць. Другий на моєму місці давно би вже кинув, але я ще постараюся щось зробити: може вдасться, коли ви не вмішаєтесь.

Лелій. Ні! Обіцяю тобі, що не буду більше мішатися ні словом, ні ділом.

Маскариль. Добре, добре, побачимо. А тепер ідіть, бо я задумав тонку штуку з вашим татусем, а от він як раз і йде. (Лелій пішов).

 
ЯВА ДЕВ'ЯТА
 
Маскариль, Пандольф.
 

Пандольф. Маскариль, це ти?

Маскариль. Я, пане.

Пандольф. По щирости кажучи, я дуже незадоволений з мого сина.