Іполіта. Я маю вам, пане Леандре, сказати новину, тільки не знаю, як ви її приймете.
Леандр. Щоби на це відповісти, треба насамперед ту новину знати.
Іполіта. Ну, то проведіть мене до церкви й дорогою я роскажу вам усе.
Леандр. З охотою. (До Маскариля). Іди-ж, роби, що слід. (Виходить з Іполітою).
Маскариль (сам). Я вже зроблю, що слід і таки добре тобі услужу (указує собі на голову). От головочка! Мабуть на світі розумнішої нема. Ну, пане мій, ваша Селія в наших руках. А мене за мій розум треба намалювати героєм з лавровим вінком на голові, а внизу щоб золотими буквами було написано: віват Маскариль, плут над плутами! (Стукає в двері). Пане Трюфальден! Пане Трюфальден!..
Трюфальден (входить). Що таке?
Маскариль. Оцей перстень говорить вам по що я прийшов.
Трюфальден. Ага, добре. Ну так я піду, покличу Селію. Зачекайте.
Гонець (входить). Пане добродію, зробіть ласку: скажіть мені, де живе добродій Трюфальден?
Трюфальден. А що вам до нього? Оце я й єсть.
Гонець. Прошу прийняти лист.
