Сторінка:Все не в лад (1924) Мольєр.pdf/30

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Леандр. От так-так…

Маскариль (вбік). Ага! Попався на гачок? Забірай, забірай глибше.

Леандр. Я просто одурів від твоїх слів. Ну, добре. Піди ти оце на почту й принеси листи. (Сам). І хто ж би міг думати? Така чиста, невинна… Ах, боже, боже…

 
ЯВА ТРЕТЯ
 
Леандр, Лелій.
 

Лелій (входит.). Чого це ви такі сумні, приятелю?

Леандр. Я?

Лелій. Та ви-ж.

Леандр. Право, не знаю…

Лелій. А я знаю: це все через Селію.

Леандр. Фю! Став би я сумувати з-за такої дурниці.

Лелій. Ну, це ви так говорите тільки через те, що всі ваші штучки не вдалися.

Леандр. Які штучки? От ваші штучки — це инше діло.

Лелій. Які мої штучки?

Леандр. Та ну бо годі, ми все знаємо.

Лелій! Що все?

Леандр  Та всі ваші штуки.

Лелій. Нічого не розумію. Про віщо ви говорите?

Леандр. Ну-ну, говоріть… Але от що я вам скажу: не бійтеся більше мене, я більше не охотник до Селії. Правда, я люблю гарні речі, але новенькі, не подержані…

Лелій. Ану тихше, пане добродію!

Леандр. О, який благородний лицар! Але, повторяю, ідіть і беріть собі оту Селію. Правда, краса її незвичайна, але решта — все звичайне.

Лелій. Пане добродію, годі. На мене говоріть, що хочете, але про ту дівчину — ні слова більше.