раз-два. А підозріння все впаде на Леандра. Ловко. Але треба-ж спішитися щоби прийти перед Леандром. Ну, коли бог дав мені талант хитрости, то мабуть я не належу до тих людей, що закопують свої таланти в землю. (Пішов).
Лелій. Так вони думають попереодягатися масками?
Ерґаст. Та отже. Як тільки я довідався про те, зараз же побіг шукати Маскариля, знаючи, що він веде ваші справи. А оце я побачив вас, то вважаю не зайвим, щоби й ви знали, в чім річ.
Лелій. Дуже тобі вдячний, і винагорожу тебе добре.
Ерґаст. Та то вже як водиться… (Пішов).
Лелій. Ну, що ж, — Маскариль, певно, захоче й це використати, але я йому поможу, щоби ніхто не сказав, що я в моїй власній справі був стільки-ж помічний, як і колода. Ех, шкода що я не взяв із собою когось із слуг поздоровше. А то би ми намняли боки тим маскам. (Стукає в двері до Трюфальдена). Ей, хто там єсть? Відчиніть. На одно тільки слово.
Трюфальден (з вікна). Хто там? Хто хоче мене бачити?
Лелій. Зачиняйте краще двері на сьогодняшній вечір.
Трюфальден. Бо що хіба?
Лелій. Бо кілька хлопців являться в масках та жіночих одежах, щоби викрасти Селію.
Трюфальден. О, господи!
