Лелій. Краще всього ви зачекайте там коло вікна — звідти будете бачити, як я з ними росправлюся.
Трюфальден. А он вони вже йдуть.
Трюфальден. Ей, дурні! Ви гадали, що мене схопите зненацька? Не на таківського напали.
Лелій. Ей маски! Та куди-ж ви тікаєте? Трюфальден вам зараз одчинить (хапає Маскариля, переодягненого жінкою. Инші маски втікли). А ти куди, голубонько? А чи не можна зняти з тебе маску, щоби подивитись, хто ти така?
Трюфальден. Тікайте, тікайте, паршивці! Я вам покажу!.. Я вам… я вас… А вам пане добродію, велика вдяка за вашу ласку. (Відходить від вікна).
Лелій. (зірвав маску). Маскарилю! Це ти?
Маскариль. Ні це не я. Це хтось инший.
Лелій. От так штука!.. Ну й нещасний же я чоловік! Ну, як же-ж я міг догадатися, що це ти передягнувся? Боже мій, — що я наробив!.. Мені так досадно, що я сам би себе готов випороти різками.
Маскариль. Ах, розумничок!.. Ах, мудра головка!
Лелій. Якому святому мені молитися, щоби ти не кинув справи?
Маскариль. Самому сатані.
Лелій. Ах, коли в тебе не залізне серце, змилуйся ще раз наді мною. Я на коліна перед тобою стану, от дивись (стає).
Маскариль. Та годі бо вам — он Леандр іде зі своїми масками (тікають обидва).
