як це він добився до мене в хату, але бідачисько не помітив Жанети в кутку, а вона все чула.
Маскариль. Ну, то добре — але при чім я тут?
Трюфальден. Бо й ти тут замішаний.
Маскариль. От уже й неправда. Бо він і мене самого одурив цею казкою.
Трюфальден. Я тобі не вірю. А коли хочеш, щоб повірив, то поможи мені добре попобити цього молодця.
Маскариль. О, це я зроблю дуже охотно! (Вбік). Ну, держіться пане вірмене, — я вам відвдячуся за те, що ви попсували стільки моїх гарних комбінацій.
Лелій (входить). Ну, що-ж?
Трюфальден. Зараз. Так от, пане добродію, ви насмілилися собі кпити зі старої людини, дурити її?
Маскариль. Наговорили, наче бачили його сина в далеких краях, і все те лиш для того, аби влізти в чужу хату?
Трюфальден. Та що тут багато говорити. (Б'є Лелія).
Маскариль (б'є й собі). Отак дають обманцям.
Лелій. Ой, ой!.. Як ти смієш, негіднику! (Тікає).
Маскариль. Щастя твоє! А то я тебе забив би тут до смерти.
Трюфальден. Молодець! Добре ти його дубасив. Ходім, я тобі за це чарчину піднесу. (Пішли).
Лелій (вертається). Мене бив мій власний слуга. Як вам це подобається?
Маскариль (з вікна Трюфальденового дому). Ну, як ваша спина?
