Лелій. Добре, добре.
Маскариль. А як що вмішаєтеся, — я собі йду геть.
Лелій. Аби тільки ти додержав слова, а я вже все зроблю.
Маскариль. Ну, йдіть же, скидайте своє вірменське вбрання та спину намажте салом. Сальшем, сальцем. (Ховається у вікно).
Лелій. Ну, таки-ж направду доля переслідує мене, — невдача за невдачею, невдача за невдачею.
Маскариль (виходить). Ви ще тут? Та скоріше тікайте звідси. І пам'ятайте, — ні в що не мішайтеся, сидіть собі спокійно й не пробуйте допомагати мені, я й сам справлюся.
Лелій. Добре, добре. Буду пам'ятати. (Пішов).
Маскариль. Але треба подумати, що-ж мені тепер зробитоньки?
Ерґаст (входить). Маскарилю! Я знову прийшов сказати тобі новину, яка переверне догори ногами всї твої плани. Оце приїхав сюди молодий циган зі старою бабою і йде до Трюфальдена купувати Селію.
Маскариль. Що ти кажеш! Ну, дивись, яке нещастя: тільки встигнемо подужати одну перепону, — друга виростає. Ну та й я ж не в тім'я битий. От як би трапилася добра крадіжка цеї ночі, я-б звернув увагу поліції на цього молодого цигана і його б, голубчика, посадили в каталажку днів хоч би на два. А поки би він там сидів, ми-б тут зробили діло. А ну, ходім шукати вістей.