Маскариль. Ох, собака проклята!.. Ох, пес поганий! Та доки-ж ти будеш переслідувати мене? Ну, роскажи-ж хоч, як було діло.
Ерґаст. Та як? Все йшло добре, уже того молодця арештували, як тут прибігає твій пан і кричить: «Я не дозволю арештувати порядну людину. Я бачу зразу, з ким маю діло, й беру його на поруки». Поняті, було, туди-сюди, але він як накинеться на них, то вони драла.
Маскариль. Ну, не проклята-ж душа анахтемська, га?
Ерґаст. Так, погане твоє діло. Ну, прощавай поки що. (Пішов).
Маскариль. Ну, як вам це подобається, га? Прямо, в нього вселився якийсь чорт і плутає мені на кожнім кроці. Але-ж я, на зло всім чортам, не кину цієї справи й доведу її до кінця. Селію цей циган викупив, але вона не хоче виїздити й посилається на нездоров'я. Що-ж би його вигадати? Чи не поселити цигана з бабою у цім домі, щоби знати, що вони будуть починати робити? Ану, попробую. Тільки треба спочатку повісити табличку, що хата наймається. (Виносить табличку, вішає,). Ох, скільки довелося пережити за короткий час і скільки перемінилось всякої всячини. (Пішов).
