Сторінка:Все не в лад (1924) Мольєр.pdf/5

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Маскариль. Так то воно так, але що на це все скаже ваш тато? Він же вже уговорився з паном Ансельмом, щоби одружити вас з панною Іполітою, бо думка, що як женитеся, то порозумнішаєте. І от тепер як він довідається, що ви не хочете його слухати, а закохалися в якусь невільницю, то… я вже не знаю, що буде.

Лелій. Ти-б скоріше клав кінець своєму красномовству.

Маскариль. Ні, це вам би добре було положити кінець своїй непостійности.

Лелій. Ого! Маєш знати, що на всім світі лакей — непроханий порадник. То ж краще не сердь мене, бо за твої добрі поради я можу, чого доброго, недобре винагородити.

Маскариль (перелякавшися). Прошу вибачити, але… але це я говорив лише на пробу, щоби краще пізнати ваше почуття. Ну, хіба-ж таки я похожий на ворога людської природи, або на тих проповідників, що самі стали добронравними поневолі, а потім ще з заздрости хотять повідбірати радости й у молодих людей. Наплюйте на проповідь вашого батька та й робіть що вам забажається, а я завжди був і єсм готовий вам служити.

Лелій. Отакі речі я люблю! Ну, так слухай. Моя любов, здається, не зовсім неподобається отим чудовим оченятам. Але штука в тім, що Леандр оце зараз заявив мені, що теж закохався в Селію, отже мушу спішити. Шукай же в своїй голові, як би те діло скоріше скінчити? Надумай хитрощі, підходи, обдурювання — аби тільки Леандр зостався ні при чім.

Маскариль. Дайте мені трошки подумати над цією справою… Що-ж би мені такого придумати?

Лелій. Ну, що-ж ти придумав?

Маскариль. Ото вам спішно? Що-ж до моєї голови, то вона все йде поволеньки. Ага!.. Знайшов, що вам треба. Ні… помилився… От, як би ви пішли…