крі досвіди з хлопами поробили вже всі антіфеодальні революціі і революціонери. Чиж не звісні нам антіреволюційні бунти французких хлопів ?! Чи не тому то так мізерно випали бюргерскі революціі німецких краів, що хлоп сторонив, а по части й ворожо відносився до них?!
В Галичині, на першу вість о польскім повстаню, вхопив руский і польский хлоп за ціп і косу, щоб примірно покарати ворохобників, що важилися підняти руку против цісаря — того батька утисненого народу! Наівні російскі революціонери, котрі глубоко були переконані в справедливість своєі справи та з дитинячою вірою в конечність побіди покидали школи, уряд, родину, — прибирали хлопский спосіб житя і розходилися між народом, голосячи єму соціялістичне евангеліє. Вони завзивали народ, щоби він піднісся і урядив царство боже на землі. Хлопи піднеслися фактично, лиш не на те, щоби пірвати власні кайдани, але щоби скувати апостола і — з поломаними ребрами передати єго царским посіпакам до — дальшоі кураціі. Ще й тепер є в цілій Европі тоті полки „найвірнійші“ і „найпевнійші“, котрі рекрутуються з чисто хлопских округів.
А галицкі хлопи і хлопоманска інтелігенція — Русини — як вони заховувалися в часах, коли міщане цілоі Австріі виборювали кровю своєю ту капку свобід, котрими користуємося і ми — хлопский нарід? Політичне становиско, яке заняла інтелігенція 1848 року, ціла наша тогдішна політична робота, була крайно ретроградною і для розвою нашого народн просто убійчою. Ми були тогди клясич-
