з нашої віри, органічно входить в нашу віру і тому боротьба за цей погляд стає категоричним імперативом нашої моралі. Отже і в даному разі Патріярхат війшов в круг нашої віри тому, що, вважаючи демократизм злом скрізь, ми думаємо, що він єсть злом і для православної церкви. Це раз, а друге — як українські монархісти, які всю світську, державну владу на Україні персоніфікуєм в лиці будучого Гетьмана Монарха, ми вважаєм, що дійсно істнуючий факт реліґійної спільности між нами і Великоросами та Білорусами буде найкраще виражений в лиці одної для всіх тих трьох націй влади духовної, яка мусить стояти поза владою світською. Оце одділеня влади духовної од влади світської — одно тільки забезпечить повстання окремої української монархії і забезпечить нас од повтореня нашої історії, коли політична влада всеросійського царя виросла з того, що він був фактичним головою і всеросійської православної церкви. Піддержка, яку ідея православного Патріярхату, одділеного од царської влади знаходила серед наших предків за часів Богдана Хмельницького, показує, що і вони вже ясно розуміли це питання, яке для нас повинно бути тим ясніще, що воно органічно випливає з цілої нашої громадської віри.
Між тим у нас намітилась тенденція сформулувати тоді цю справу так: Патріярхат ми ввели, мовляв, для замиленя очей Москалям, а як буде у нас своя держава, то буде у нас і свій Патріярхат. Ми можемо про питання нашої громадської віри дискутувати і шукати все такого виходу, який для нас єсть найбільше орґанічний, найбільше відповідаючий нашим поняттям добра і зла, тоб-то найбільше моральний, але ніколи ми не можемо трактувати ніяких, навіть найдрібніщих, питань в такий аморальний спосіб. Бо на такім шляху ми можемо легко дійти до таких скажім висновків: ми справді присягнули собі творити Українську Трудову Монархію, але на це, щоб ”замилити очі большевикам”, а як би вони перестали нас переслідувати і дали нам на Україні право жительства, то тоді Бог з нею, з нашою Трудовою Монархією. Що-ж тоді станеться з нашою моралю? Де наше тверде переконаня про добро і зло? А коли у нас такого твердого переконаня немає, то в імя чого ми беремось до творчости і будівництва і во імя чого станем ми вирішати навіть найдрібніщі наші практичні питання, — ось візьмім хоча-би питання про наш бюджет.
Бюджет — це матеріяльна сторона нашого духового, морального діла. Він може мати одно тільки оправданя: що діло, для якого ми потребуєм грошей єсть моральне і добре. Промисло-
