часах частіше бачитись з Вами. У Львові я бував тоді рідко і тільки на дуже короткий час. Кажу це в своє оправданя, бо може бути, що одною з причин нашої сучасної катастрофи було те, що ми — українські консерватисти державники — не були так зорганізовані, як наші руїнники і що їхньому напорові в часах заверюхи ми не змогли тому противоставити своєї сили. Маймо надію, що це тепер переміниться на краще і що, хвилево розпорошені лихоліттям, ми обєднаємось всі біля тих основ громадського буття, якими держиться всяка — отже і наша — Українська Нація.
Прошу прийняти, Високодостойний Пане Раднику, вислови моєї найглибшої пошани, з якою все для Вас остаю, Ваш покірний слуга
Вячеслав ЛИПИНСЬКИЙ
Будучи пильним читачем і великим прихильником історичних творів Вашого Сина, — Д-ра Богдана, — прошу Вас, високодостойний Пане Раднику, передати йому моє щире поздоровлення.
2.ХІ.1923
Reichenau, N.Ö.
Високодостойний Пане Раднику!
Прошу вибачить мені і не брати за зле, що через нездоровля та всякі клопоти емігрантського життя так запізнююсь з відповідні на Ваш цінний і ласкавий лист. Крім того, мені хотілося відповісти щось певного на Вашу ласкаву і так дорогу всім нам пропозицію дати до “Хліборобської України” “Спомини” Пулюя і його переписку з Кулішем та Г. Барвінок Отже в цій справі, на превеликий жаль, ще й сьогодня не можу Вам, Високодостойний Пане Раднику, дати певної і позитивної відповіді. Річ у тім, що ми не знаємо, коли вдасться нам видати слідуючу книжку “Хліборобської України” і в якім розмірі зможемо її видати. Субсидій чужинецьких
