24.ХІІ.1925
Reichenau, N.Ö.
Високодостойний Пане Раднику!
Прошу прийняти мої найщиріші та найсердечніші поздоровлення для Вас і для Високоповажаного Сина Вашого з нагоди наближаючихся Різдвяних Свят і Нового Року. Дай Боже, щоб цей рік новий приніс Вам якнайбільше сил і здоровля для так потрібної тепер для України праці Вашої...
Не візьміть мені, прошу, за зле, що досі не зміг я подякувати Вам за Ваш ласкавий лист і за прислану мені ласкаво працю Вашу про заснування катедри Історії України. Вона мені дала багато цікавого і цінного, а також підтвердила мою думку про те — хто з нас будував Україну, а хто її руйнував. Справді жаль болючий стискає серце, що ці праці Ваші не можуть видатися напечатані — саме тепер, коли вони так потрібні. Як би це все инакше було, коли-б удержалась була наша Гетьманська Держава, і коли-б ці, що могли-б матеріяльно піддержувати культуру нашу, були на Україні, а не гинули на еміграції.
Лихий стан мого здоровля і застаріла недуга легких, з якою не можу собі дати ради, були причиною того, що так пізно дякую Вам за лист і за працю Вашу. Ще раз прошу мені це вибачить, як також тим самим спричинену короткість цього листа. І прошу вірити, що завжди остаю з найглибшою пошаною Вам щиро відданим покірним слугою
В. ЛИПИНСЬКИЙ
29.IV.1926
Reichenau, N.Ö.
Високодостойний Пане Раднику!
Прошу прийняти мої найкращі поздоровлення з Великодніми Святами і побажання зустріти та провести їх щасливо і в добрім здоров'ї. Уклінно дякую Вам, Високодостойний Пане Раднику, за Вашого так ласкавого листа, одержаного мною в початку ц. року.
