Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/234

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


2.

»He наша вина, що річі
природні єсть такими, якими вони єсть;
не ми їх такими зробили.«

21. Всяка нація — як було сказано в попередніх »Листах« — являється твором історії. Точніще формулуючи: результатом історичного наростання і розвитку на даній території серед даного расово відмінного колективу, звязаного одідиченими по попередніх поколіннях і усталеними в попередніх стадіях життя статичними прикметами подібности[1], певних все нових, динамічних — як матеріяльних так і духових — громадськи орґанізуючих (а не руйнуючих!) вартостей.

Провід в перетворюванню всякого такого пасивного, хоч і відмінного від инших, але часто національно несвідомого колективу, в орґанізовану, свідому себе націю, і провід в твореню все нових орґанізацийних форм громадського життя вже усвідомленої нації — виконує скрізь і завжди певна активна меншість, яка, завдяки своїй матеріяльній і моральній силі, висовується на чоло нації і творить оці динамічні — матеріяльні і духові — громадські вартости,

  1. До таких статичних прикмет належать; розговірна »народня« мова, фізичний тип, певний відмінний расовий характер, зайнята даною етнічною масою територія; витворена в попередніх стадіях життя і вже перейнята цілою пасивною масою, певна відмінна культура і т. д. Розуміється про усталеність цих одідичених і вже присущих цілій пасивній масі на даній території прикмет можна говорити тільки тоді, коли дивитись на них в перспективі даного історичного моменту. У всякім такім точно окресленім моменті ці усталені, статичні прикмети пасивної маси служать тлом — точкою приложеня сили а не самою движущою силою — для всякої громадськи орґанізуючої, динамічної матеріяльної і духової акції. Иншими словами: коли ці усталені в даний історичний момент статичні прикмети пасивної маси в порівнанні з иншим історичним моментом міняються, тоб-то теж порушуються, то їх рух ніколи не попереджає руху громадськи орґанізуючої акції, а все йде за ним, піддаючись пасивно його активній, динамічній силі. Тільки в такім розумінню я називаю ці прикмети статичними. Про це мені прийдеться ще говорити далі. Взагалі прошу вибаченя у читача за часті повторювання. Без них не можна обійтись при відміннім — і в тій формі ані в чужій ані тим більше в нашій літературі неопрацьованім методі розвязування таких старих і складних проблємів людського життя, як проблєм громадської творчости і необхідних для цієї творчости: сили, влади, авторітету.