Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/241

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ваних і матеріяльно непродукуючих, расово і економічно неоднородних елєментів. І хоч таку по охлократичному методу орґанізовану націю, тоді, коли вона вся перебуває в стадії якогось кочового чи полу кочового племени, важко називати нацією в західно-европейському сучасному значінню цього слова, але я вживаю терміну »нація« скрізь, отже і в цім випадку, бо всяка людська — отже і якась кочова »племінна« — громада, серед якої появиться своя власна аристократія, може сотворити під її проводом не тільки власну державну орґанізацію, але і осісти на стало на певній території, та від чисто механічних форм тільки державного сполученя, перейти, під впливом инших чинників до орґанічних форм сполученя державно-національного.

Класократією — я називаю метод орґанізації аристократії такої нації, яка в процесі свого матеріяльного і расового розвитку вже виразно поділилась на орґанічні класи, володіючі персонально і безпосередно своїми засобами продукції, та спаяні міцно внутрі однаковим способом матеріяльної праці та однаковою психікою, випливаючою, як з цього однакового способу праці, так і з їх внутрішнього расового родства і зі спільної історичної традиції.

Демократія врешті — означає метод орґанізації аристократії такої нації, яка під впливом неорґанічного та хаотичного матеріяльного розвитку і під впливом своєї чи чужої колоніяльної експанзії, класово і расово настільки вже перемішалась, що природні уґрупованя працюючих людей, якими являються фізично, духово і матеріяльно споріднені класи, вже серед неї розпались; де вибився на верх расово неусталений і психічно незрівноважений тип мішанця-метиса та, замість поділу на орґанічно спаяні класи, появився хаотичний конґломерат демократично »рівних« індивідуумів-одиниць, взаємно собі зовсім чужих, взаємно себе ненавидячих і звязаних в одно національне ціле тими останками національної і державної орґанізації, що була витворилась під пануванням колишньої, розложеної демократією, класократичної чи охлократичної аристократії.

Чому — може запитати тут читач — я беру тільки ці три методи орґанізації національної аристократії? Тому — підкреслюю — що підставою моєї класифікації не служить — скажім — тільки сама державно-орґанізацийна форма правління, яку творять активні елєменти, отже наприклад форма монархічна, республіканська і т. д. Так само за таку підставу не беру якихось випадкових, чисто зверхніх і тому найбільше впадаючих в очі ознак правління тієї чи иншої аристократії — отже скажім: деспотія, оліґархія, теократія і т. д. Мій поділ спірається на взаємнім до себе відношеню активних і пасивних елєментів — тих, що правлять і тих, ким правлять — і характеризується він не якимись випадковими зверхніми ознаками влади тієї чи