Сторінка:Вячеслав Липинський. Листи до братів-хліборобів 1919—1926 (1926).djvu/267

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


їх числове відношеня до чорних таке, що чорні не в силі їх здавити зразу своєю пасивною масою, своїм, коли можна так сказати, тягарем. Але одночасно число їх не таке велике, щоб були вони в стані в часі завойованя винищити чорних до ноги (як напр. Англійці Індийців в північній Америці), або повернути їх в безправних рабів (як напр. зробили Спартанці зі своїми гельотами). На землі чорних вони знаходяться у великій меншости і їх панування може удержатись тільки завдяки їх власній внутрішній єдности та прекрасній орґанізації і завдяки налаженю громадських законних взаємовідносин з чорними. В цих моментах: лицарського оружного бою і завойованя; потім лицарського миру без хамського ошуканства, без помсти, без екстермінації, без рабського поневолена; і врешті громадського закону, опертого на взаємовідношенні сили активної і сили пасивної — народжується всяка класократія.

Жовті цього типу належать завжди до аристократії лицарської, войовничої. їх імперіялізм, їх бажання влади, вяжеться у них завжди з образом, з ідеєю оружної боротьби і лицарської перемоги, а не з образом зручної політики, доброї орієнтації, підкупу, ласки, — з образом переконування, ошуканства, приниженя і упідленя свого